Старокостянтинів: місто на Случі з восьмисотрічною історією
Старокостянтинів — невелике місто на півночі Хмельницької області, яке 2022 року отримало почесне звання «Місто-герой України». Близько 30 тисяч мешканців, два залізничні вокзали, річка Случ і старовинний замок, який жодного разу не здався татарам — такий мінімальний набір, з якого тут починається будь-яка розмова про місто. Далі починаються деталі: 800-літня історія, битва під Пилявцями, п’ять фабрик свічок у XIX столітті і сучасне життя громади, яка з 2014 року бачить війну буквально з вікон.
Місцеві кажуть: якщо не знаєш, де зупинитись у Старококостянтинові, починай із замку, а далі ноги самі понесуть. І саме в цьому порядку — від фортеці до ринку, від ринку до берега Случі — і варто знайомитися з містом, бо інакше картинка не складається.
Звідки пішла назва і коли місто стало «старим»
Старокостянтинів часто плутають із сусіднім селом Летичівського району, яке колись називалось Новокостянтиновом. Обидва пункти на карті зобов’язані своїм ім’ям одному засновникові — князю Костянтину-Василю Острозькому. Різниця лише в тому, що Констянтинів 1561 року згодом перейменували на Старокостянтинів, а пізніше поселення під Хмельницьким отримало приставку «Ново-».
Археологічні розкопки 2000-х років, проведені групою під керівництвом кандидата історичних наук О. І. Журка, показали, що місто значно старше за офіційну дату. На території замку та Домініканського монастиря знайшли залишки фортифікацій, кераміку і поховання XII–XV століть, типові для літописного Губина та інших міст Болохівської землі, згаданої у «Літописі Руському» під 1150 роком. Після наукової конференції в березні 2006 року Інститут археології НАН України офіційно підтвердив: Старокостянтинів територіально і хронологічно пов’язаний із літописним містом Кобудом, якому у 2009 році мало виповнитися 800 років.
Отже, формально місту «офіційно» 465 років, а фактично — понад 800. Ця різниця між датою грамоти і датою життя і є головним сюрпризом для туриста, який приїздить сюди вперше.
Як князь Острозький перетворив село на місто
Усе починалося досить скромно. Поселення вперше згадане в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, де йдеться про надання Іванові Лабунському права володіння селами Грибенинка, Сахнівці та Колищенці. Через 56 років, 5 січня 1561 року, нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому, а вже за три місяці новий власник отримав від короля привілей на заснування міста, ярмарок і магдебурзьке право.
Для XVI століття це означало конкретні речі: право на самоуправління, власний суд, цехові ремісничі організації, два ярмарки на рік і щотижневий торг. Уже в другій половині XVI століття тут звели п’ять церков — дві кам’яні та три дерев’яні, а 1599 року заснували Острозьку академію, яка на десятиліття стала одним із центрів освіти Волині. В академії вчилися діти з міщанських родин, дрібної шляхти і навіть купців з Литви та Поділля.
Місто швидко стало перевальним пунктом між Литвою, Поділлям і Туреччиною: купці везли сюди зерно, мед, віск, а назад — тканини і ремісничі вироби. Найвиразніші будівлі цього періоду — замок, домініканський костел із кляштором, фундований 1613 року князем Яном Острозьким, і комплекс оборонних споруд, що оточували місто.
Битва під Пилявцями та доба Хмельницького
1648 рік — одна з ключових дат для Старокостянтинова. Біля сусіднього села Пилявці відбулася битва між козацькою армією Богдана Хмельницького та військом під проводом Яреми Вишневецького і Домініка Заславського. Війська Речі Посполитої зазнали поразки, і саме ця перемога відкрила шлях для подальшого походу на захід. У місті ще донедавна зберігалися залишки козацької артилерії, переданої до музею.
Сам Старокостянтинів у той час був сотенним містом Волинського полку Української держави Богдана Хмельницького. Це означало, що місто мало власну козацьку адміністрацію, сотника і власний полковий підрозділ. Після укладення Зборівського договору 1649 року місто знову відійшло під контроль Речі Посполитої, але козацька пам’ять тут залишилася — її видно і в назвах вулиць, і в музейних експозиціях.
Друга визначна подія XVII століття — антитринітарський збір 1617 року, який нараховував понад 100 осіб. Очолював його Шмальц, а заснований збір був стараннями князя Василя Костянтина Острозького. Це одна з найдавніших зафіксованих громад реформаторського напряму на Волині, і її існування добре ілюструє релігійну строкатість Старокостянтинова в ту добу.
Старокостянтинівський замок: чому його не взяли татари
Замок звели 1571 року, через десять років після заснування міста. Будівництвом керував князь Костянтин-Василь Острозький, і фортифікації з самого початку планували як серйозну перешкоду для степових кочовиків. Навколо міста насипали земляний вал, укріплений колодами, звели кам’яні вежі, а перед валом викопали рів, який з’єднав між собою річки Случ та Ікопоть. Виходами з міста слугували троє воріт: Старицькі, Меджибожські і Львівські.
У плані замок мав вигляд трикутника, вершина якого припадала на місце злиття річок. У західній частині замість стіни стояли господарські будівлі, церква і вежа, а в центрі — дерев’яна сторожова вежа, з якої вартові бачили ворогів на відстані до 30 кілометрів. У 1636 році в замку зберігали сім великих гармат, 24 склади продуктів, 320 рушниць, дві бочки куль і кам’яний бастіон для пороху.
Ефективність цих укріплень підтверджують цифри: з 1575 року жодна татарська орда не змогла взяти місто приступом. Навіть 1618 року, коли на Поділля вторглася тридцятитисячна татарська орда, оборонці Старокостянтинова витримали облогу. У 1929 році замок оголосили заповідником, але 1954-го цей статус скасували, і будівля поступово втрачала автентичний вигляд. Реставраційні роботи поновилися лише в останні роки.
Населення, промисловість і релігійна строкатість XIX століття
У 1885 році в місті діяло 12 фабрик, на яких працювало 98 робітників. Серед найбільших — дві миловарні, три свічкові, три олійні, цегельня, броварня і фабрика поташу. Працювали шпиталь, три лікарні і дві аптеки. Населення становило близько 18 тисяч осіб, із них 318 шляхтичів, 36 духовних осіб, 13 217 купців, 1699 військових і 67 іноземців. Загалом нараховувалося 1813 осель, із яких лише 97 кам’яних.
Релігійна карта міста вражала строкатістю: чотири православні церкви і одна мурована каплиця, костел і католицька каплиця, дві синагоги і три муровані молитовні будинки. Працювали чоловіча і жіноча школи, а також єврейські навчальні заклади, оскільки 1905 року євреї становили близько 60% населення — близько 17 тисяч осіб. Міські єврейські громади вели жваву торгівлю з Австрією та Пруссією.
1827 року в Старокостянтинові відбулося повстання євреїв проти закону про 25-річну військову службу — одне з небагатьох відкритих протестних виступів у тогочасній Волинській губернії. Подія увійшла в історію як приклад раннього громадянського спротиву.
Доба визвольних змагань і радянський період
4 серпня 1919 року Четверта Золочівська бригада УГА під командуванням отамана Богуслава Шашкевича зайняла Старокостянтинів. Через шість днів, 10 серпня, червоні козаки Миколи Щорса завдали контрудару на цій ділянці і примусили бригаду УГА відступити за Случ, захопивши місто. 28 листопада 1919 року поблизу міста кінний полк Чорних запорожців Армії УНР прикривав відступ українських військ, даючи бій батальйону Сімферопольського офіцерського полку ЗСПР. Про ці події нагадують меморіальні таблиці та щорічні вшанування.
Радянську владу остаточно встановлено в листопаді 1920 року, а 1923 року Старокостянтинів став районним центром. У 1941–1944 роках місто перебувало під німецькою окупацією: 8 липня 1941 року німці зайшли в місто, а 9 березня 1944 року його звільнили частини Червоної армії. У 1943 році в місті було створено гетто і проведено масові розстріли євреїв, що стало однією з найтрагічніших сторінок літопису Старокостянтинова.
У повоєнний час місто суттєво зросло завдяки розвитку машинобудування, металообробки і харчової промисловості, а також розміщенню великого гарнізону, зокрема авіаційних частин. Цей гарнізон визначив долю міста вже у ХХІ столітті — коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення РФ.
Місто-герой у війні 2026–2026 років
Старокостянтинів і однойменний район опинилися в епіцентрі воєнних дій з першого дня вторгнення. Авіабаза та логістичні склади стали об’єктами регулярних ракетних і безпілотних ударів з боку РФ. У відповідь Збройні Сили України перетворили місто на один із ключових тилових хабів: тут розгорнуто польові шпиталі, пункти прийому поранених і волонтерські склади.
Указом Президента України від 2022 року місту присвоєно звання «Місто-герой України». Це звання в системі українських відзнак відіграє роль, аналогічну радянському «Місту-герою», але присуджується за конкретні дії в умовах повномасштабної війни — стійкість, оборону, допомогу ЗСУ та прийом переселенців. Старокостянтинів став одним із небагатьох малих міст, які отримали це звання.
Сьогодні в місті одночасно живуть місцеві мешканці, внутрішньо переміщені особи з Харківщини, Донеччини і Херсонщини, а також військовослужбовці, які проходять ротацію. За даними міської ради, у 2024–2025 роках населення фактично зросло, попри від’їзд частини молоді. Такий парадокс пояснюється просто: у тиловому місті є робота, житло і відносна безпека, чого бракує в зоні бойових дій.
Старовинні споруди, які варто побачити на власні очі
Окрім замку, у Старокостянтинові збереглося кілька знакових споруд, кожна з яких має свою історію і архітектурний стиль. Нижче — невеликий перелік, який допоможе скласти маршрут на один день.
- Свято-Троїцький собор — замкова кам’яна церква, найстаріша в місті, збудована у XVI столітті князем Острозьким.
- Домініканський костел — кам’яний костел із кляштором, фундований 1613 року князем Яном Острозьким, сьогодні частково використовується як музей.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці — кам’яна церква, збудована 1807 року на місці дерев’яної, що існувала ще до 1687 року.
- Старокостянтинівський заказник — природоохоронна територія на околиці міста, де збереглися характерні для Случ-Горинського фізико-географічного району ландшафти.
Замок, костел і Свято-Троїцький собор знаходяться в пішій доступності один від одного, тож стандартний туристичний маршрут можна укласти в 3–4 години. Деталі експозицій краще уточнювати на сайті міської ради, бо частина приміщень закрита через поточні реставраційні роботи.
Сучасна громада: повсякденне життя під час війни
Старокостянтинів сьогодні — це місто, де ринки працюють за графіком, школи — у змішаному форматі (офлайн там, де є укриття, онлайн — у школах із пошкодженими будівлями), а вулиці ввечері освітлюються за графіком економії. Міська рада разом із волонтерськими організаціями запустила програму підтримки родин загиблих, програму допомоги переселенцям і програму відновлення житла, пошкодженого обстрілами.
Важливу роль відіграє залізничний вузол. Старокостянтинів I та Старокостянтинів II — дві станції, через які проходить значна частина вантажів і пасажиропотоку з Хмельницького на північ і захід. Для міста з населенням близько 30 тисяч це надмірно розвинена інфраструктура, яка дісталася у спадок від радянського періоду. В умовах війни вона використовується і для військових перевезень, тому часом рух потягів коригується.
Якщо ви плануєте відвідати місто, варто врахувати кілька практичних моментів: комендантська година діє з 23:00 до 05:00 (станом на 2026 рік), централізоване водопостачання працює стабільно, але можливі відключення через пошкодження мереж. Готелі у місті обмежені, тож бронювати номери варто заздалегідь — особливо влітку, коли місто відвідують родичі військових.
Як доїхати і де зупинитися
Старокостянтинів розташований на автошляху Чернівці–Житомир, за 48 кілометрів від Хмельницького. Звідси — два основних способи дістатися міста.
| Вид транспорту | Маршрут | Орієнтовний час у дорозі | Особливості |
|---|---|---|---|
| Залізничний потяг | Київ – Старокостянтинів (через Хмельницький) | 5–6 годин | Прямі потяги ходять не щодня, перевіряти розклад |
| Електричка | Хмельницький – Старокостянтинів | 1,5–2 години | Зручно для одноденної поїздки |
| Автобус | Хмельницький – Старокостянтинів | 1–1,5 години | Рейси кілька разів на день |
| Автомобіль | Траса Чернівці–Житомир | 1,5 години з Хмельницького | Паркування біля замку обмежене |
Зупинитися можна в одному з невеликих готелів і хостелів, а також у садибах, які здають кімнати місцеві родини. Ціни помірні: ліжко в хостелі — від 350 гривень, окрема кімната в готелі — від 800 гривень за добу (ціни 2025–2026 років). У сезон відпусток і в дні поминальних субот місць може не вистачати, тож бронюйте наперед.
Старокостянтинів у європейському і світовому контексті
Міста з восьмисотрічною історією — типова, а не виняткова ситуація для Європи. У Німеччині, Чехії, Польщі є десятки населених пунктів, де перші згадки датуються XI–XII століттями. Що відрізняє Старокостянтинів — це шаруватість історії: на одному клаптику землі поруч збереглися літописні болохівські городища, замок XVI століття, домініканський костел XVII століття, радянська промислова забудова і сучасна інфраструктура тилового міста.
З погляду європейської практики збереження спадщини, найближче до Старокостянтинова стоїть досвід невеликих польських міст на кшталт Сандомира або Хенцин, де об’єднали зусилля місцевої влади, університетів і волонтерів для реставрації середньовічних фортець. У Польщі діє програма «Малі міста», яка передбачає співфінансування реставрації з боку ЄС і приватних фондів.
Для України, яка рухається у бік євроінтеграції, такий досвід особливо цікавий. Старокостянтинів уже залучений до кількох проєктів міжнародної технічної допомоги, зокрема з відновлення замкових стін і облаштування туристичної інфраструктури. Аналогічну модель вже використовують у Кам’янці-Подільському, Бережанах і Острозі.
Що варто знати про клімат і рельєф
Місто належить до Случ-Горинського фізико-географічного району. Рельєф — хвилястий, що переходить у рівнинний у долинах річок. Клімат — помірно континентальний, з м’якою зимою і теплим, але не спекотним літом. Середня температура січня коливається в межах -4…-6 °C, липня — +18…+20 °C. Опадів випадає 550–650 мм на рік, більшість — у травні–липні.
Такий клімат комфортний для туризму з квітня по жовтень. Взимку замок і під’їзди до нього можуть бути слизькими, тож варто мати зручне взуття. На околиці міста розташований Старокостянтинівський заказник — невелика природоохоронна територія, де збереглися типові для Полісся рослинні угруповання. Туди можна дійти пішки за 30–40 хвилин від центру.
Старокостянтинів у цифрах: порівняння з іншими містами Хмельниччини
Для кращого розуміння масштабу міста корисно порівняти його з сусідніми населеними пунктами. Дані в таблиці — орієнтовні, станом на 2024–2025 роки.
| Показник | Старокостянтинів | Хмельницький | Шепетівка |
|---|---|---|---|
| Населення | ~30 тис. | ~270 тис. | ~42 тис. |
| Відстань до Хмельницького | 48 км | — | 110 км |
| Залізничні станції | 2 (Старокостянтинів I, II) | 1 великий вузол | 1 |
| Старовинні фортеці | 1 (замок XVI ст.) | — | — |
| Відсоток ВПО (2024) | ~12% | ~15% | ~10% |
Як видно з таблиці, Старокостянтинів значно поступається обласному центру за населенням, але випереджає сусідні міста за кількістю залізничних станцій і наявністю фортифікаційної спадщини. Відсоток внутрішньо переміщених осіб тут тримається на рівні 10–12%, що для тилового міста Хмельниччини є типовим показником.
Коротка хронологія ключових подій
- 1150 рік — перша літописна згадка про болохівські городища, з якими ідентифіковано Старокостянтинів.
- 5 березня 1505 року — перша писемна згадка поселення Колищенці.
- 5 січня 1561 року — Колищенці продано князю Костянтину-Василю Острозькому.
- 1561 рік — офіційна дата заснування міста, отримання магдебурзького права.
- 1571 рік — збудовано замок і систему оборонних укріплень.
- 1648 рік — битва під Пилявцями, місто стає сотенним містом Волинського полку.
- 1929 рік — замок оголошено заповідником (статус скасовано 1954 року).
- 8 липня 1941 — 9 березня 1944 — німецька окупація.
- 2022 рік — місту присвоєно звання «Місто-герой України».
Часті запитання (FAQ)
Чому місто називається Старокостянтинів, а не просто Костянтинів?
Спочатку місто називалося Констянтиновом на честь засновника — князя Костянтина-Василя Острозького. У 1632 році, коли заснували сусідній Новокостянтинів (нині село Летичівського району), старе місто отримало приставку «Старо-», щоб їх не плутати. Цю версію підтверджують історичні джерела, наведені на сторінці Старокостянтинів у Вікіпедії, що дає корисний контекст для цього твердження.
Скільки років реально місту?
Офіційно місту 465 років від дати заснування 1561 року. Фактично, за даними археологічних розкопок 2000-х років, поселення існувало ще в XII столітті і пов’язане з літописним Кобудом, якому у 2009 році мало виповнитися 800 років. Тобто фактичний вік — близько 800 років.
Чому замок у Старокостянтинові жодного разу не взяли татари?
Причина — комплекс оборонних споруд: земляний вал з колодами, кам’яні вежі, рів, що з’єднував річки Случ та Ікопоть, а також дерев’яна сторожова вежа з оглядом до 30 кілометрів. У 1636 році в замку зберігали сім великих гармат, 320 рушниць і 24 склади продуктів, чого вистачало на тривалу облогу.
Коли Старокостянтинов став «Містом-героєм»?
Звання «Місто-герой України» присвоєно указом Президента у 2022 році, у перші місяці повномасштабного вторгнення. Місто стало одним із небагатьох малих міст, які отримали це звання, переважно за стійкість цивільного населення і роль у тиловому забезпеченні ЗСУ.
Чи безпечно їхати в Старокостянтинів у 2026 році?
Місто розташоване у тилу і не перебуває в зоні активних бойових дій. Однак у місті та районі періодично оголошують повітряну тривогу, а околиці зазнають обстрілів. Перед поїздкою перевірте актуальну ситуацію через офіційні канали ДСНС та місцевої ОВА.
Що подивитися в місті за один день?
Стандартний маршрут: замок Острозьких Свято-Троїцький собор Домініканський костел ринкова площа берег Случі. На все вистачить 3–4 годин. Якщо є другий день, додайте Старокостянтинівський заказник і краєзнавчий музей.
Де зупинитися і скільки коштує житло?
У місті є кілька невеликих готелів і хостелів, а також приватні садиби. Ліжко в хостелі — від 350 гривень, окрема кімната в готелі — від 800 гривень за добу. У сезон відпусток і в дні поминальних субот місць може не вистачати, тому бронюйте заздалегідь.
Чи можна доїхати до міста потягом?
Так, через станції Старокостянтинів I і Старокостянтинів II. Прямі потяги з Києва ходять не щодня, розклад потрібно перевіряти на сайті «Укрзалізниці». Зручніший варіант — електричка або автобус із Хмельницького, у дорозі 1,5–2 години.
Які найближчі туристичні маршрути поруч?
За 60 кілометрів — Кам’янець-Подільський із фортецею і Старим замком. За 100 кілометрів — Острог із замком і академією. За 120 кілометрів — Почаїв із Лаврою. Усі три напрямки зручно поєднуються в одноденну поїздку зі Старокостянтинова, якщо ви подорожуєте власним авто.
Залишити відповідь